Як отримати посвідку на проживання у Швейцарії

Дозвіл на проживання в Швейцарії видається на різних підставах — працевлаштування, навчання, возз’єднання сім’ї, інвестиційна діяльність або фінансова незалежність. Залежно від мети перебування вам присвоюють один із типів дозволів: від короткострокового до постійного. Посвідка має форму пластикової картки, на якій вказані ваші персональні дані, фото та термін дії статусу.

Процедура оформлення ПНП регулюється Законом про іноземців та інтеграцію (FNIA) і передбачає подання заяви до кантональної міграційної служби. Щоб отримати дозвіл на проживання в Швейцарії, ви маєте підтвердити законну мету перебування, а також надати докази достатнього доходу, наявності житла, дійсного медичного страхування й відсутності судимостей. Після 10 років безперервного проживання у країні можна подати на постійний статус, а ще через 10 — стати громадянином Швейцарії через натуралізацію.

Види дозволів на проживання у Швейцарії

Міграційна система Швейцарії вважається однією з найскладніших у Європі. Кожен тип дозволу має власні умови, строк дії та обсяг прав, а рішення про його видачу приймають кантональні органи, виходячи з мети перебування іноземця. Тому перед подачею важливо розуміти, які види посвідок існують, у чому полягає різниця між ними та які переваги надає кожен статус.

Permit L. Дозвіл на перебування видається іноземцям, які планують проживати у Швейцарії нетривалий час — зазвичай до одного року. Його отримують працівники з короткими трудовими контрактами, стажери, студенти або спеціалісти, запрошені для виконання конкретного проєкту. У деяких випадках дозвіл можуть продовжити ще на рік, якщо підстава для перебування зберігається. Permit L надає право жити та працювати в країні протягом зазначеного строку, але не надає права на безпосередній перехід до постійного проживання.

Permit B. Це посвідка для тих, хто планує жити у Швейцарії тривалий час з метою роботи, навчання, возз’єднання сім’ї чи ведення бізнесу. Для громадян ЄС/ЄАСТ вона зазвичай видається на п’ять років, а для всіх інших — на один рік із можливістю продовження. Permit B дозволяє офіційно проживати, працювати, орендувати житло, користуватися медичним страхуванням і соціальними послугами.

Permit C. Дозвіл на постійне проживання, який можна отримати після 5–10 років легального перебування у Швейцарії (залежно від вашого громадянства). Надає повну свободу вибору роботи, місця проживання та кантону, тобто регіону країни, подібного до області чи штату, який має власні правила й податки. Власники Permit C користуються майже всіма правами, які мають громадяни Швейцарії, за винятком участі у виборах.

Permit Ci. Спеціальний дозвіл, який надається членам сімей співробітників міжнародних організацій або дипломатичних місій. Дозволяє легально жити та працювати у Швейцарії протягом строку акредитації основного працівника.

Permit G. Призначений для транскордонних працівників, які мешкають за межами Швейцарії, але щодня або щотижня приїжджають на роботу до країни. Не дає права на постійне проживання.

Permit N. Видається особам, які очікують рішення за заявою про надання притулку. Дає право залишатися в країні під час розгляду, але не гарантує доступу до ринку праці чи вільного вибору місця проживання.

Permit F. Тимчасовий дозвіл для іноземців, яких неможливо депортувати з гуманітарних або правових причин (наприклад, через війну, хворобу чи відсутність транспортного сполучення). Дозволяє жити й працювати у Швейцарії, але не передбачає переходу до постійного проживання.

Permit S. Видається особам, які потребують тимчасового захисту через масову зовнішню загрозу — зокрема, війну чи стихійні лиха. Дає право на проживання, роботу, соціальну та медичну допомогу. Продовження дозволу можливе, але він не може бути підставою для набуття статусу постійного резидента.

Хто може отримати ВНЖ Швейцарії: вимоги

Щоб отримати дозвіл на проживання в Швейцарії потрібно відповідати основним законодавчим вимогам:

• Наявність підстави.
  Для отримання посвідки на проживання необхідно мати законну мету перебування в Швейцарії — працевлаштування, навчання, відкриття бізнесу, возз’єднання з родиною чи іншу підставу, передбачену Законом про іноземців та інтеграцію.
• Фінансове забезпечення.
  Ви маєте підтвердити, що зможете самостійно покривати витрати на проживання у Швейцарії, не звертаючись по соціальну допомогу. Офіційно сума не встановлена, однак орієнтуватися можна на рівень місцевих зарплат — у більшості кантонів мінімальний місячний дохід становить приблизно 4275 EUR на одну людину.
• Медичне страхування.
  Кожен кандидат на статус резидента Швейцарії повинен мати базовий поліс, який покриває основні медичні послуги — лікування, госпіталізацію, пологи та невідкладну допомогу.
• Відсутність судимості.
  Ви повинні підтвердити бездоганну репутацію та відсутність кримінальних правопорушень як у країні походження, так і під час перебування у Швейцарії. Для цього зазвичай подається довідка про несудимість, що відповідає вимогам Федерального закону про іноземців та інтеграцію (FNIA) і перевіряється кантональною міграційною службою.
• Наявність житла.
  Для отримання дозволу на проживання необхідно мати підтверджену адресу проживання у Швейцарії — орендоване або власне житло. Адреса має бути зареєстрована в місцевій громаді кантону, де ви плануєте жити.

Підстави для запиту посвідки на проживання (ВНЖ) у Швейцарії

Підстава, з якою ви подаєте заявку на оформлення виду на проживання, визначає ваш статус у Швейцарії — тривалість перебування, право на роботу, навчання чи возз’єднання з родиною. Змінити мету перебування під час дії дозволу можливо, але лише за згодою кантональної влади, яка контролює дотримання умов проживання. Тому важливо одразу обрати підставу, що відповідає вашим реальним планам у країні.

Працевлаштування

Отримати вид на проживання в Швейцарії на підставі роботи можуть тільки іноземці з високою кваліфікацією, відповідною освітою та досвідом роботи. Для кандидатів із третіх країн така посвідка видається лише за умови, що на вакантну посаду немає відповідного спеціаліста зі Швейцарії або країн ЄС / ЄАСТ.

Ваш роботодавець має звернутися до кантональної влади з офіційною заявою про найм та довести, що ваше працевлаштування відповідає економічним інтересам країни. Заробітна плата, соціальні внески й умови роботи повинні бути такими ж, як і для місцевих фахівців у тій самій сфері. У Швейцарії заборонено пропонувати іноземцям нижчу оплату, ніж передбачено колективними трудовими угодами чи типовими стандартами ринку.

Ви, зі свого боку, маєте підтвердити професійну кваліфікацію офіційними документами — дипломом університету, сертифікатами або довідками про досвід роботи. Окрім цього, влада оцінює ваш рівень інтеграції — знання однієї з державних мов (французької, німецької або італійської), професійну адаптацію, вік і здатність ефективно працювати у місцевому середовищі.

Для громадян третіх країн у Швейцарії діє система квот, яка встановлює максимальну кількість дозволів, виданих на працевлаштування та проживання протягом року. Квоти щорічно визначає Федеральна рада, погоджуючи їх із кантонами та соціальними партнерами, а розподіл здійснюється залежно від економічних потреб регіонів і загальної ситуації на ринку праці. Так, на 2026 рік було встановлено 8500 дозволів: 4000 короткострокових (тип L) і 4500 тимчасових посвідок на проживання (тип B).

Дозвіл на тимчасове перебування, виданий для роботи, зазвичай має строк дії один рік і може бути продовжений, якщо ви й надалі працюєте на тих самих умовах. Якщо ви змінюєте роботодавця, про це потрібно повідомити кантональну міграційну службу, оскільки ВНЖ видається на підставі співпраці з конкретною компанією. У випадку звільнення вам необхідно одразу проінформувати про цей факт владу.

Ви маєте право залишатися в країні до завершення терміну дії чинного ВНЖ, однак продовжити його без нового контракту неможливо. В окремих ситуаціях, якщо ви вже кілька років проживаєте у Швейцарії, кантон може надати короткий період для пошуку нової роботи, але це рішення ухвалюється індивідуально.

Ведення бізнесу

Ви можете отримати дозвіл на проживання у Швейцарії, якщо плануєте відкрити власний бізнес і довести його користь для економіки країни. Щоб заснувати компанію, ви маєте подати заяву до кантональної влади. Разом із нею потрібно надати переконливий бізнес-план, який продемонструє реалістичність вашого проєкту, фінансову стабільність, наявність партнерських зв’язків і довгостроковий позитивний вплив на розвиток регіону. Влада оцінює, чи створює ваш бізнес робочі місця, чи зберігає вже наявні, і наскільки він сприяє зростанню місцевого ринку. Без такого економічного обґрунтування отримати ВНЖ практично неможливо.

У разі схвалення ви отримуєте короткостроковий статус типу L або посвідку категорії B, що діє один рік із можливістю продовження. Обидва статуси видаються в межах річних квот, затверджених Федеральною радою Швейцарії. Подовження можливе за умови, що компанія реально працює, сплачує податки, робить соціальні внески та демонструє стабільні результати.

Ви можете зареєструвати будь-яку форму бізнесу, передбачену швейцарським правом — індивідуальне підприємництво, товариство з обмеженою відповідальністю або акціонерне товариство. Проте для відкриття компанії щонайменше одна особа, уповноважена її представляти, повинна мати чинний дозвіл на проживання та роботу в Швейцарії.

Сімейне возз’єднання

Ви можете подати запит на ПНП у Швейцарії через возз’єднання із сім’єю, якщо ваші родичі є громадянами чи резидентами країни. Закон дозволяє імміграцію не лише для подружжя, а й для дітей до 18 років, а в окремих випадках — для батьків, які перебувають на утриманні.

Якщо ваш партнер є громадянином Швейцарії, ви маєте право прибути до країни та отримати дозвіл B на проживання разом із ним. Діти до 12 років отримують посвідку автоматично, старші — після подання окремого запиту. Через 5 років спільного проживання та дотримання умов інтеграції ви можете отримати постійне місце проживання (permit C).

Якщо ваш чоловік чи дружина має тимчасовий дозвіл на проживання (B або L), ви також можете приєднатися до нього за умови, що:

• ви проживатимете разом у спільному житлі;
• родина не користується соціальною допомогою;
• ви маєте підтверджене джерело доходу та медичне страхування;
• ви володієте однією з державних мов.

Після прибуття до Швейцарії ви маєте зареєструватися в муніципалітеті за місцем фактичного проживання. Дозвіл видається на той самий строк, що й посвідка вашого родича. Якщо шлюб розривається, посвідку на проживання можна зберегти, якщо спільне життя тривало не менше трьох років або існують важливі особисті підстави залишитися в країні, наприклад, наявність спільних дітей чи випадки домашнього насильства. Такі ситуації розглядаються індивідуально кантональною владою.

Фінансова незалежність

У вас є право оформити посвідку на тимчасове проживання у Швейцарії без права на роботу, якщо ви здатні повністю забезпечувати себе фінансово. Такий тип ВНЖ оформлюється для економічно неактивних осіб — пенсіонерів та іноземців із власним капіталом або регулярним доходом, які не потребують соціальної допомоги від держави.

Основна вимога для набуття резидентського статусу полягає в тому, щоб ваші фінансові ресурси перевищували мінімальний поріг, визначений Швейцарською конференцією соціальної допомоги (SKOS). Це означає, що ви маєте довести, що зможете забезпечувати себе самостійно й не станете фінансовим тягарем для кантону. Станом на 2025 рік базовий мінімум, розрахований SKOS, становить 1134 EUR на місяць для однієї людини або 2427 EUR для сім’ї з чотирьох осіб.

Швейцарська посвідка на проживання за фінансовою незалежністю зазвичай видається строком на один рік із можливістю подовження. Рішення ухвалює кантональна міграційна служба після перевірки ваших доходів і фінансових гарантій. Якщо підтверджених ресурсів виявиться недостатньо, термін дії документа можуть скоротити або відмовити в його продовженні.

Навчання

Якщо ви вступили до визнаного університету або навчального закладу у Швейцарії, ви маєте право отримати відповідний вид на проживання. Для цього потрібно надати підтвердження про зарахування та документи, що засвідчують наявність достатніх коштів. Для підтвердження фінансової спроможності потрібно довести, що ви маєте щонайменше 21 377 EUR на рік або 2672 EUR на місяць. Це може бути виписка з банку або гарантійний лист від близького родича, який мешкає у Швейцарії й готовий вас матеріально підтримати.

Документ про право проживання видається на час навчальної програми та продовжується щоразу, якщо курс триває кілька років. Працювати дозволено не раніше ніж через 6 місяців після початку занять — до 15 годин на тиждень у семестрі або повний робочий день у період канікул. Після закінчення університету ви маєте можливість залишитися в країні, щоб знайти роботу за спеціальністю та перейти на інший тип дозволу на проживання.

Інші способи

Отримати вид на проживання у Швейцарії можна не тільки на підставі роботи чи возз’єднання сім’ї, а й за низкою інших підстав.

Якщо ви приїжджаєте до Швейцарії для участі у волонтерських програмах, можна отримати короткостроковий статус L, який надається на термін від кількох місяців до одного року. Такі програми організовують акредитовані організації, зокрема Movetia, у межах швейцарської програми Erasmus+, яка є національним еквівалентом Європейського корпусу солідарності (ESC). Волонтерська діяльність не є оплачуваною роботою, але передбачає активну участь у соціально значущих або культурних проєктах — у сфері освіти, екології, культури, догляду за людьми чи молодіжної роботи.

Волонтери отримують фінансову підтримку від приймаючої організації, яка покриває витрати на проживання, харчування, транспорт, медичне страхування та навчальні курси, зокрема мовні. Протягом програми ви можете брати участь у тренінгах, розвивати мовні та соціальні навички, знайомитися з новими культурами й здобувати цінний міжнародний досвід. Усі організації, які приймають волонтерів, проходять акредитацію та відповідають стандартам якості європейського волонтерства.

Програма Au Pair у Швейцарії надає можливість молодим іноземцям віком від 18 до 25 років тимчасово проживати в країні з метою покращення мовних навичок і знайомства з місцевою культурою. В обмін на проживання та харчування учасники допомагають приймаючій родині — виконують легку домашню роботу й доглядають за дітьми. Такий дозвіл видається на строк до 12 місяців. Щоб запобігти випадкам експлуатації, участь у програмі можлива лише через офіційно акредитовані організації, визнані у Швейцарії, які забезпечують контроль умов проживання, навчання та соціального захисту.

Стажери з країн, що мають двосторонні угоди зі Швейцарією (Україна, Канада, Японія, США, Австралія, Чилі, Індонезія та інші), можуть отримати дозвіл на проживання терміном до 18 місяців для проходження професійного стажування. Такі програми спрямовані на розвиток професійних і мовних навичок молодих фахівців, які вже мають диплом про вищу освіту не нижче рівня бакалавра або завершили дворічну професійну підготовку.

У межах стажування робота має відповідати вашій спеціальності або освіті; самозайнятість і неповний робочий день заборонені. Заробітна плата має відповідати галузевим і кантональним стандартам для молодих спеціалістів на початку кар’єри, що в середньому становить 3663 EUR щомісяця, або 43 967 EUR на рік.

Як лишитися у Швейцарії після тимчасового захисту

Програму тимчасового захисту у Швейцарії, відому як статус S, було запроваджено як надзвичайний механізм допомоги громадянам України. Статус дає право на проживання, роботу, навчання, медичне обслуговування та соціальну підтримку без проходження стандартної процедури надання притулку. Наразі, з огляду на тривалість війни та неможливість безпечного повернення більшості українців додому, режим тимчасового захисту продовжено щонайменше до 4 березня 2027 року.

Якщо ви бажаєте залишитися в Швейцарії після завершення дії статусу, ви повинні перейти на інший тип дозволу на проживання. Найчастіше це дозвіл B на підставі працевлаштування, навчання або возз’єднання з родиною. Влада розглядає такі заяви індивідуально, з урахуванням вашої інтеграції, стабільності доходів і дотримання законодавства. Важливою перевагою для тих, хто проживає у країні за статусом S, є участь у державній програмі Programme S: вона допомагає опанувати одну з державних мов, знайти роботу чи отримати нову професію, що значно підвищує шанси на отримання ПНП в Швейцарії після завершення тимчасового захисту.

Процедура оформлення тимчасової посвідки на проживання

Після отримання дозволу на тимчасове проживання вам слід уважно контролювати його своєчасне продовження — зазвичай це робиться за 30 днів до закінчення терміну дії документа. При розгляді клопотання оцінюються стійкість доходу, відсутність тривалого звернення за соціальною допомогою, належна інтеграція у швейцарське суспільство (зокрема знання місцевої мови) та дотримання правил перебування. Щоб стати постійним резидентом Швейцарії, необхідно прожити в країні щонайменше 10 років. При ухваленні рішення звертають увагу на повагу до громадського порядку, знання однієї з національних мов, участь у робочому або навчальному житті та інтеграцію в соціальне життя Швейцарії.

Необхідні документи

Перелік документів для отримання посвідки на проживання у Швейцарії може дещо відрізнятися залежно від кантону, вашої національності та підстави перебування, проте основний пакет зазвичай включає:

• закордонний паспорт, виданий не більше 10 років тому та чинний щонайменше три місяці після закінчення строку дії дозволу;
• заповнену заяву на отримання посвідки, форму якої надає кантональна міграційна служба;
• трудовий контракт, запрошення з університету, свідоцтво про шлюб або інший офіційний документ, що обґрунтовує підставу вашого перебування у Швейцарії;
• виписка з банку, довідка про доходи чи гарантійний лист від спонсора або приймаючої організації;
• договір оренди нерухомості в кантоні, де ви плануєте проживати;
• довідка про несудимість, видана компетентним органом країни вашого проживання;
• медичне страхування, яке включає амбулаторне та стаціонарне лікування, а також екстрені випадки.

Усі документи мають бути подані в оригіналі або як нотаріально засвідчені копії. Якщо вони видані за межами Швейцарії, зазвичай вимагається переклад офіційною мовою кантону (німецькою, французькою або італійською) та проставлення апостиля або проходження процедури консульської легалізації.

Дозвіл на проживання – лише один із кроків імміграції до Швейцарії

Отримання виду на проживання — лише початок вашої інтеграції у Швейцарії. Новим резидентам потрібно виконати низку формальностей, щоб закріпити свій статус і користуватися всіма правами: зареєструвати адресу, оформити медичне страхування, податковий номер і, за потреби, організувати навчання дітей.

Впродовж 14 днів після прибуття до Швейцарії вам необхідно зареєструвати своє місце проживання в місцевій адміністрації. Для цього необхідно надати паспорт або ID-картку, договір оренди житла та довідку з кантональної міграційної служби про подану заяву на статус резидента. Якщо ви приїхали з родиною, можуть знадобитися додаткові документи, наприклад, довідки про сімейний стан або свідоцтво про народження дітей. У майбутньому, якщо ви змінюєте адресу або переїжджаєте в інший кантон, потрібно повідомити про це місцеву адміністрацію.

Після того як ви зареєструєте своє місце проживання в комуні, вам автоматично присвоюється особистий соціальний номер — аналог податкового чи соціального ідентифікатора. Він створюється на підставі ваших даних і не потребує окремої заяви. Код видає кантональна міграційна або соціальна служба одразу після того, як ваша персональна інформація потрапляє у систему. Цей номер супроводжує вас протягом усього життя у Швейцарії: він потрібен для сплати податків, оформлення медичного страхування, соціальних виплат, відкриття трудових контрактів чи отримання пенсій.

У Швейцарії оформлення базового медичного страхування (Grundversicherung / Assurance maladie de base) є обов’язковою вимогою для всіх нових резидентів. Після в’їзду у вас є три місяці, щоб укласти договір зі страховою компанією. Поліс покриває витрати на лікування, госпіталізацію, пологи та екстрену медичну допомогу, тож ви можете розраховувати на гарантовану медичну підтримку в будь-якому кантоні.

Рівень внесків сягає приблизно 600–700 EUR на місяць та залежить від місця проживання, страхової компанії та обраного плану. Якщо ваш дохід невисокий, кантон може компенсувати частину вартості страхування через систему субсидій. Ви маєте право самостійно обрати страхову компанію з переліку акредитованих — сьогодні їх понад 50 у всій країні. Змінювати страховика можна раз на рік у разі наявності більш вигідних умов.

Особи, які законно проживають у Швейцарії понад 90 днів без оплачуваної діяльності або працюють у країні понад 30 днів на рік, автоматично вважаються податковими резидентами. Фіскальна система Швейцарії побудована на трьох рівнях — федеральному, кантональному та муніципальному, що означає різні ставки залежно від місця вашого проживання. Федеральний податок на доходи фізичних осіб єдиний по всій країні й не перевищує 11,5 %, тоді як кантональні та муніципальні податки варіюються — загальна ставка зазвичай становить від 8,05 % до 33,63 %.

Після отримання дозволу резиденти стикаються з постійним контролем з боку кантональних органів: будь-яке порушення умов може призвести до анулювання посвідки. Найчастіше труднощі виникають через втрату роботи або зміну роботодавця без погодження з владою, через що дію вашого ВНП можуть припинити. Не менш важливо своєчасно продовжувати договір оренди та підтримувати чинне медичне страхування: відсутність житла чи поліса може стати підставою для відмови у продовженні статусу.

Однією з найпоширеніших труднощів після отримання статусу є підтвердження фінансової спроможності. Швейцарські органи суворо перевіряють джерела доходів, тому довідок із банку чи короткострокових контрактів зазвичай недостатньо. Ви маєте документально довести, що можете забезпечувати себе протягом усього терміну дії ВНЖ — надати стабільні виписки, податкові декларації або довгостроковий трудовий договір. На практиці саме брак таких доказів або невідповідність сум реальним витратам стає причиною відмови у продовженні статусу чи затримки під час розгляду справи.

У кожному кантоні діють власні правила подання документів і продовження дозволів на проживання: десь це можна зробити онлайн, а десь — лише особисто. Через це процедура може відрізнятися навіть за умови наявності повного досьє. Затримки також нерідко виникають через дрібні неточності — неправильно оформлені контракти, відсутність перекладів або реєстрації заявки після встановленого строку.

Щоб уникнути таких ситуацій, варто заздалегідь перевіряти вимоги свого кантону, уточнювати строки подачі та готувати документи із запасом часу. Зберігайте всі офіційні підтвердження — договори, квитанції, листування з міграційною службою. Якщо змінюєте місце проживання, роботу чи сімейний стан, обов’язково повідомляйте про це адміністрацію комуни.